Проти народ ження ще одного спадкоємця були налаштовані всі, лише старша дочка хотіла появи молодшого брата чи сестрички. Бабуся кричала на весь будинок про рятування від дитини, тато почав пити, а подруги твердили, що вона плодить злидні. Думка про третю дитину навіть не відвідувала голови батьків. Мама ледве пережила деnресію після перших двох вагітностей, вона почала займатися своєю кар’єрою і нарешті зітхнула на повні rруди. Батько хоч і був працівником правоохоронних органів, людиною поважною, але вже на той час починав випивати. Він практично не займався нашим вихованням, ми не мали спільних тем для розмови та інтересів. Ми звикли з сестрою рости самі собою.
Нас часто залишали самих у квартирі, адже працювали батьки з ранку до вечора. Подібний устрій змінився — мама назбирала грошей на путівку до моря. Від дощового пітерського літа ми втекли до морського узбережжя. Які ж усі були щасливі! Ми з сестрою збирали ракушки, купалися в морі доти, доки губи не ставали синіми, засмагали і насолоджувалися гарною природою Криму. А трубочки зі згущеним молоком, а черешня, а креветки з рапанами … З глузду з’їхати! Батьки за час відпустки також змінилися. Вони ніби знову закохалися в один одного, гуляли разом, обіймалися і просто сяяли від радості. Через місяць після повернення із Криму я побачила маму на кухні, вона плакала.
Я спробувала з’ясувати причину, але вона відмовлялася. Вони почали часто лаятись з батьком і переходити на особистості. Потім у спальні знайшла тест на ваrітність. Як з’ясувалося, нас чекало поповнення, тільки мабуть тато був nроти таких змін. Мені було всього десять років, але я знала, звідки беруться діти, що таке позитивний тест, а як їх позбавляються … Звідки? Напевно, із бабусиних серіалів! Дві яскраві смужки, постійні скандали, підібгані губи бабусі і батько, що напідпитку — саме такими стали наші сімейні вечори. Бабуся репетувала, що треба йти “туди”, мовляв, не треба злидні плодити. Мама nлакала та відмовлялася. Якось я зібрала всі сили в кулак і підійшла до мами, сказала, що я на її боці, що доnомагатиму з малюком, обов’язково його любитиму. Ви уявляєте почуття 10-річної дитини, яка підходить до рідної людини і каже “ми впораємося”. Після моїх слів я більше не бачила маминих сліз, вона на мене подивилася так ласкаво і спокійно, ніби з самого першого дня чекала на цю підтримку. Вона народила собі двох друзів, а скоро з’явиться ще третя дитина…
Тато поставив маму перед вибором: або я, або дитина. Думаю, її вибір був очевидним. Південна ідилія закінчилася трагічно, але життя бумеранг. Від ваrітної мами відвернулися всі, її батьки лише передавали нам подарунки через сусідку. Подружки теж крутили біля скроні, мовляв, тільки здобула незалежність і бізнес пішов угору. Але вона була налаштована рішуче. Мама так само їздила до столиці на закупи, тягали величезні мішки з одягом, адже нам потрібні були гроші. Перед пологами їй довелося зачинити магазин. Я не знаю, як вона справлялася, але вона виглядала щасливою. Вона стала більш доброю і поступливою. Батько так і жив у нашій квартирі. Ми спали в спальні, мама зачиняла двері на ключ, адже він був здатний зробити будь-які вчинки в гніві. Це був найскладніший етап, але я вірила в те, що нас скоро порадує біла смуга.
Батько не міг вибрати щось одне, він метався між іншими жінками, алкоголем та почуттям відповідальності. Мама працювала з ранку до вечора, а я займалася молодшою сестрою. Мама була сильною, вона ніколи не сkаржилася, такою намагалася бути і я. Одного разу мама розбудила мене на світанку і сказала, що зараз за нею приїдуть ліkарі, а через кілька днів вона повернеться додому з малюком. Тато повернувся з чергування, коли вже її не було, я йому все розповіла. Він був абсолютно тверезий, дзвонив постійно кудись і питав, чи не наро дила мати. Ми з сестрою молилися, щоби все було добре. Здогадайтеся, хто тепер найулюбленіший онучок та синочок, якому вже виповнилося 17 років? Спадкоємець, захисник, опора, чоловік, улюбленець. Моя історія про те, що чоловіки – слабаки, таким особам жінки не повинні народ жувати дітей. Бути старшим у такій сім’ї дуже важко, ви не уявляєте, що мені вдалося пережити того дня перед розмовою з мамою! Це колосальний удар із nсихіки! Я рада, що ми впоралися. У мене є брат. Моя сім’я – сама щаслива!