Скільки я пам’ятаю, мій дідусь не приносив світ у нашу сім’ю. Коли я була маленькою, він претендував на орендовану квартиру разом з нами і докоряв моїм батькам. Я не знаю точно, які були причини, але впевнена, що вони не коштували стільки нервів. Дід мав свій біз нес, але він ніколи не намагався дономогти батькові, бо той постійно змінював роботу і шукав житло, а дід ніколи не пропонував йому жодної фі нансової чи іншої дономоги. Все стало спокійніше для нас тільки після того, як ми переїхали в інше місто, подалі від батьків. У результаті все заспокоїлося і пішло своєю чергою – батьки працювали, а я вчилася. Коли я навчалася у восьмому класі, у дідуся стався уд ар, внаслідок чого він був прикутий до ліжка і потребував постійного догляду та доnомоги.
Батьку довелося переїхати до свого батька, що означало, що ми з мамою на якийсь час роз лучилися. Незважаючи на те, що стан дідуся покращувався і він відновив деякі функції лівої руки та ноги, він, як і раніше, не міг ходити та готувати собі їжу. Це змусило всю нашу родину переїхати до нього . Квартира була маленька, стара і занепала. Нова школа та нова робота… А ще – невдоволення діда. Можливо, саме це спонукало матір подати на розлучення та втекти, залишивши трьох людей у центрі всього цього. Мій батько робив усе можливе, щоб догодити дідові та доnомогти мені у навчанні.
Я підписала контракт, за яким потрібно було nлатити кожні шість місяців, і дивом дотягла до закінчення навчання з нашими доходами. Потім батько покинув мене. Все почалося з застуди, через яку треба було лежати вдома, але дід нерозбірливо бурчав на батька, закликаючи його йти на роботу і навіть махав рукою. Так тривало доти, доки батько не потрапив до ліkарні з високою темnературою і пішов із життя через запалення. Я ніяк не можу відокремитись від діда і коштів на переїзд у мене немає. Але яке ж він випробування! Він нестерпна людина, яка все робить на зло – перевертає ту саму їжу, якщо вона йому не підходить. Спеціально не терпить, якщо потрібно в туалет. Наче він мене перевіряє. В той же час я маю натякнути, що маю намір переїхати. Погано, що я турбуюся про це, але скільки ще він збирається жити і псувати життя іншим? Схоже, цього кінця не видно. Він зруйнував нашу сім’ю і тепер полює на мене.