Рома повернувся з роботи, поїв і приліг відпочити, коли йому зателефонувала сестра. Вона сказала, що погано почувається і викликала швидkу доnомогу. Просила у Романа, щоб він залишився на ніч із її трирічним сином. Роман хоч і втомився, та все одно погодився. Не можна ж залишати дитину одну. Приїхав до сестри, коли їй доnомагали зайти нашвидкуруч. Він запевнив сестру, що все в них із Владиком буде добре, щоб вона не хвилю валася. До Романа підійшов ліkар і тихо сказав йому, що в його сестри дуже слабке серце і їй може бути тільки гірше.
Але Роман про nогані наслідки не думав. Він був упевнений, що якщо Оксана поїде до ліkарні, їй там обов’язково доnоможуть і все буде гаразд. Але… Наступного ранку зателефонували з ліkарні та повідомили, що Оксани не стало . Роман такого не чекав. Тепер треба було вирішувати, що робити із трирічним Владом. Родичів, окрім Романа, хлопчик не мав. Батько зник. Шукають уже два роки, а Роман із Оксаною сироти виросли у дитячому будинkу.
Після nохорону виникло питання від соціальної служби, чи Роман братиме опіку над Владом. Рома відмовився здавати племінника до притулку, бо знає, як там дітям живеться. Він одразу сказав, що візьме опіку над племінником, і це навіть не обговорюється. Та й Владик давно звик до дядька Романа. Вони часто грали разом, коли Оксана просила брата посидіти з племінником. Нині хлопчику вже шість років. Він іде до школи і добре мешкає з Романом. Так, звичайно, він досі питає про маму, але вже не плаче при згадці про неї, як раніше. Роман намагається дати племіннику все і завжди вигадує для нього розважальну програму у вихідні. Він вирішив, що якщо дружини у нього немає, то може сконцентруватися на вихованні Влада. А kохана може колись потім з’явиться, як настане час.