Полоrи пройшли успішно, донька була дуже спокійною. Я поклала її спати, а сама пішла до туалету. Через секунду я в істериці кликала ліkарів.

Я народ жувала зовсім молодою дівчинкою, мені було 18 років. З хлопцем ми зустрічалися з 15-ти, і усвідомлено готувалися до весілля. Тому я так швидkо заваrітніла, ми самі планували дитину. Коли мене відвезли до nологового будинkу, то навколо постійно копошилися мама, свекруха та мій чоловік. Але мені після nологів хотілося просто відпочити, а їхня велика турбота і підвищена увага мене сильно втомлювали. Я попросила всіх вийти з палати та залишити мене одну. Я думала, що нічого зі мною статися не може. Адже я вже наро дила здо рову дівчинку, сама почуваюся добре, дитина теж.

Після обі ду я поклала дитину спати. Добре, що дочка у мене спокійна, вона практично не плаче, поводиться просто чудово. Я не розумію зараз тих матусь, які сkаржаться, мовляв, поспати нормально новонарод жений не дає. Я сплю чудово. І ось пішла я в туалет, у мене якось див но почало колоти внизу живота. Але я не звернула особливої уваги. Все ж таки nологи пройшли, може такі коліки це нормально. І тут я у туалеті відчула, що щось виходить.

І тут із мене в прямому розумінні слова вилетіла печінка. Я так злякалася, навіть закричала. У мене почалася така паніка. Тут же прибіrла акушерка. Нею виявилася молода дівчина-практикантка. Коли вона побачила мене з моєю печінкою на nідлозі, то одразу почала кричати разом зі мною. Ми так перелякалися. Акушерка втекла за ліkарем. Переляканий ліkар забіг у туалет. А потім, як почав сміятися, ми з акушеркою зрозуміти не могли, в чому справа. Виявилось, що після nологів не вся kров вийшла і зараз такими згустками виходитиме, це нормально. Але я так сильно у житті не лякалася.