Нещодавно знайшла свою ідеальну роботу. Справа була навіть не в грошах. Звичайно, гроші – це фактор, але мене більше цікавило інше. Тип офісу, який я раніше бачила у закордонних телепередачах, де генеральний директор та його співробітники можуть зустрічатися за філіжанкою кави та неформальними розмовами, обстановка, в якій підлеглих поважають – все це було моєю мрією. Команда невелика, бос у нас молодий. Решта – чоловіки, приблизно віку начальника, за винятком мене і ще однієї дівчини. Навіть під час співбесіди мені дуже сподобалася невимушена атмосфера. Сама робота цікава. Персонал зустрів мене привітно. Усі намагаються надати доnомогу, підказати чи дати пояснення. Так минув тиждень. Потім начальнику дзвонять. Він змінюється зовні, стає блідим і підходить до мене: – Так, дружина приїхала. Просто мовчи.
Пізніше з’ясувалося, що дружина нашого начальника ревнива. Хоча вона зараз перебуває у деkретній відпустці, але все одно іноді відвідує чоловіка. Знаючи справжню природу своєї дружини, шеф збрехав їй, сказавши, що тільки-но прийняв на роботу нового співробітника. Дружина боса виявилася дуже своєрідною. Приїхавши сюди, вона влаштувала мені допит, розпитувала мене про все – сімейний стан та місце проживання. Після цього все на роботі полетіло до біса. Дружина начальника може увійти будь-якої миті. Іноді я заставала її під час перегляду моїх документів. Вона сідала поряд зі мною та спостерігала за моєю діяльністю. І це дратувало, зізнаюся чесно. Звичайно, я змушена звертатися до боса на “Ви”, коли вона була у нас.
Я намагаюся йти з офісу на деякий час, коли бос дізнається, що його дружина відвідує робоче місце. Мені неприємно бути поруч із нею. Моя колега трохи старша за мене, але вона – стандартна сіра мишка. Її можна було б навіть назвати привабливою, але вона не має поняття про догляд за собою. Схоже, дружина боса не вважає її небезпечною. Я відчуваю таку напругу протягом останніх трьох місяців. Роботодавець просить мене почекати, тому що його дружина заспокоїться, коли отримає те, що їй потрібне. Але я також не хочу боятися ходити на роботу! Мене турбує, що хтось може сидіти поряд зі мною та дивитися на мене з підозрою. Крім того, наш бос не є жіночим угодником. Він жодного разу не пропонував зайнятися чимось ще крім роботи. На мою думку, нормальний чоловік не дозволив би своїй дружині поводитися так nогано. Я ось сиджу і думаю – чи варто мені це все терпіти.