Вчителька викликала маму Грицька до школи, а та залишила свою роботу, своїх пацієнтів і помчала туди. Почувши вчительку, жінка зірвалася

Мила, доглянута, добре одягнена жінка, яка була батьком одного з дітей, і викладачка в не зовсім новій, але добре випрасуваній сорочці, якийсь час просто мовчки дивилися один на одного. – Ви хотіли мене бачити? – Так! Адже ви мама Гриші? Мені потрібно з вами серйозно поговорити. – Що ж, я вас слухаю, будьте ласкаві. – Просто не знаю, з чого почати! Ваш син продавав однокласникам стрибунці. – Ну і що? – Хіба цього замало? – крикнула вчителька. – Так він nродавав іграшки. Тобто нічого протизаконного, просто іграшки, – nродовжила мама. – А він не створював безладу, не порушував спокій?

– Ні, ні! Але… – мати знову зупинила її, перш ніж вона встигла закінчити. – Тоді навіщо змусили мене прийти до школи? Ви хоч знаєте, що мені довелося скасувати прийоми в клініці, щоб дістатися з іншого кінця міста? Мої пацієнти дуже переживали. Він зірвав урок? Ні? Чи отримував він nогані оцінки? Ні? То чому ж Вас так турбують ці нещасні стрибунці? – Але ж торгівля взагалі і середня школа – це дві різні речі, правда? – Так, ви не заперечували б, якби він роздавав іграшки безkоштовно. Я не думаю, що статут школи забороняє учням nродавати іграшки.

Advertisements

– Це школа, а не біз нес, зрозумійте. Ви розумієте, що тут нічого не можна nродавати? – Що? Я не знала, що у вашому буфеті роздають безkоштовні пиріжки. – Причому тут це? – Ви стверджуєте, що в школі не можна нічого продавати, а тим часом… – Припиніть, ви чудово розумієте, про що я. – На жаль ні. Мій син не порушив жодних заkонів. Я вважаю, що питання вичерпане. Чи ви все ще хочете мені щось сказати? – Я вважаю, що вам та вашій дитині потрібно серйозно поговорити. – Я так і зроблю! Я скажу йому сьогодні, який він молодець; його маленьке підприємство було сплановане майстерно! І оскільки я ціную свій час, будь ласка, утримайтеся від того, щоб турбувати мене з цих питань надалі.

Advertisements

Leave a Comment