Мій чоловік із дуже незвичайної родини. Ми чудово ладнаємо з його батьками; я обожнюю їх, і вони ставляться до мене як до рідної. Ми ніколи не сва рилися, не дратували одне одного та не мали розбіжностей. Моя свекруха – врівноважена жінка, вона не бісить мене, неймовірно тактовна і мила. Їхня дочка вже кілька років одружена, але ще не наро дила. Я та їхній син є батьками. З іншого боку, її дочка намагається сама себе утримувати і поки що не думає про створення сім’ї.
Бабуся і дідусь (моя свекруха та свекор) люблять моїх дітей і люблять проводити з ними час. Вони завжди їх забезпечують, ніколи не залишають їх. Справжні бабуся та дідусь. Часто свекруха говорить мені про це: – Незважаючи на те, що Наталці моєї вже 40, вона, як і раніше, я сподіваюся, що вона вирішить стати мамою. Потім якимсь дивом сестра мого чоловіка заваrітніла. Усі святкували. Навіть наша дочка передчувала народ ження двоюрідного брата чи сестри.
Але одного разу сталася подія, яка глибоко торкнулася мене. Я гуляла у парку, і ми зустріли старого друга. Ми трохи поговорили, і коли вона поцікавилася, як у нас справи і чи наро дила Наталка, я відповіла, що скоро наро дить. Тоді вона додала: – Ти розумієш, що цього онука більше любитимуть родичі? Адже діти доньки – це завжди ближчі родичі, бо вони рідні та справжні! – Чому ти так говориш? – Мати онуків – це одне, а мати онука від власної доньки – зовсім інше. Мої вуха відмовлялися у це вірити! Що це за абсурд? Отже, діти, яких наро дила ваша невістка, насправді не ваші? Після народ ження нового онука я впевнена, що у нашій родині нічого не зміниться.