Павло того вечора голосно кричав і збирав свої речі в сумку. Він казав мені, що я невдячна та егоїстична, що без нього я не зможу сама жити. Я ж тим часом спокійно сиділа і їла своє тістечко на кухні. Я вже втомилася чути від чоловіка нескінченні закиди у свій бік. Півкінець він не витримав мого мовчання та повного спокою, адже я майже доїла тістечка. І Павло сказав: -Ну що мовчиш? Сказати нічого, со ромно тобі? Ось через твої істерики я зараз йду, так і знай. І що ти взагалі робитимеш без мене, ти ж нічого не вмієш? -Я доїдатиму тістечко, не хвилю йся. Чоловіка це розлютило остаточно, і він грюкнув дверима вийшов з квартири.
Я точно знаю, що він залишився ночувати у своїх батьків, адже саме до матусі він завжди біг, коли не міг вирішити дорослих nроблем. Вдома його зустріла мати з обіймами. Вона вже накрила йому стіл, посадила і почала годувати смачною вечерею. Вона дивилася на нього і все важко зітхала, але була рада, що її Павло нарешті пішов від дружини. Батько дивився на Павла строго, ледве стримуючи: – Що ти знову накоїв? Чому дружина прогнала? – кричав батько. – Чого ти взяв, що вона прогнала? Я сам пішов від неї. Тому що вона взагалі нічого у цьому житті не вміє. Якщо треба щось по хаті зробити, то я маю бігати, а вона мені не що тоді?
– Що вона такого попросила зробити, що тобі тяжко було? -Сміття! Вона завжди просить викинути сміття, ніби сама не може. А я взагалі весь день працюю, втомлююся. Тут батько не витримав і почав кричати, що його дружина теж працює, тільки вдома. Хто забирається щодня, стирає одяг, все акуратно складає, а ввечері готує смачну вечерю? Це все робить дружина, і її домашня робота теж робота. Павло слухав, опустивши голову. Батько змусив його повернутися до дружини та просити вибачення. Павло послухався. Але дружина втомилася вислуховувати жалюгідні виправдання чоловіка. На цей раз вона його не пустила.