Коли ми з чоловіком вибирали квартиру для покупки, то особливо важливим пунктом, окрім ремонту та будівлі, були сусіди. Ми не хотіли, щоб у сусідів був вічний ремонт або діти, що кричать. Найгірше стали б якісь люди, що п’ють, але в несприятливі райони ми не заїжджали. І ось коли знайшли нашу квартиру, то були такі раді, адже сусідами виявилася мила літня пара пенсіонерів.
Вони найчастіше тихо і спокійно сиділи вдома, навіть телевізора від них не було чути. Якось я помітила, що наша парочка вдвох кудись попрямувала. Чоловік припустив, що вони пішли в магазин, більше їм нема куди йти. Але найближча гарна крамниця знаходилася в іншій стороні. Потім їх походи ставали дедалі частіше. Із собою пенсіонери приносили якісь зелені книжки. Я подумала, що вони хочуть бібліотеку під старість облаштувати. Краще б вони займалися бібліотекою, ніж тим, куди вони втяглися. Якось ми з сусідкою зіткнулися в під’їзді.
Вона мені сказала: – А ти віриш у мудрість дуба? – Простіть , що? Яку мудрість? – Дуба , дерева і всього зеленого навколо. Чи знала ти, наскільки мудра і добра наша природа? – Це ви про що зараз, ві до чого кажете? – До того, що людство псує навколишній світ, але незабаром настане великий природний суд і кожна людина, яка завдала шкоди природі, буде покарана. Я бачу інтерес у твоїх очах, приходь на наші лекції і тобі все пояснять. В моїх очах на той момент було здивування . Яка ще мудрість природи? Ми з чоловіком вирішили, що літня парочка просто вляпалася у секту. Інакше це назвати. Більше того вони стали всім нав’язувати якусь мудрість дуба, так ще й у поштові скриньки свої нескінченні зелені книги пхати.