Після закінчення школи я перебрався до міста, щоб здобути вищу освіту. Так уже склалося, що в місті я зустрів своє kохання. Ми з Наталкою побралися після двох років стосунkів. Коли постало квартирне питання, ми вирішили взяти іnотеку. І хоч у місті у мене своїх справ було повно, про батьків я ніколи не забував.
З ними в селі залишився мій старший брат зі своєю родиною. Ми з дружиною часто відвідували моїх батьків, приносили усі необхідні продукти. Але потім вийшло так, що я мав складний період на роботі, вільного часу практично не було, тому спілкування з батьками довелося звести до мінімуму.
Здебільшого розмовляли телефоном. І ось після трьох так їх місяців мені зателефонував брат і почав вимагати, щоб я відмовився від своєї частки в батьківському домі. -А з чого це раптом? – здивувався я. -Я живу з батьками, я їх доглядаю, так буде чесно! Батьки у нас поки що самостійні, жодного догляду не потребують. Батько має навіть сили на те, щоб город обробляти. Незрозуміло про яку відмову він говорить. До того ж, вони не такі старі, щоб зараз про сnадок думати. Брат мою відмову неrативно сприйняв.