Я зрозуміти не можу, чому всіх мужиків так тягне ліворуч. Мене в житті неодноразово зраджували, нещодавно така ж ситуація сталася з моєю університетською подругою. Даша з Ігорем ще на третьому курсі почали зустрічатися. Вони без перебільшення були найгарнішою та гармонійною парою.
Всі їм передбачали швидkий шлюб та довгі, обов’язково щасливі спільні роки. Власне, на самому початку ця пара повністю виправдовувала покладені на них надії. У них син наро дився за рік після весілля. Даша попросила, щоб я була хрещеною. Для мене це була честь. У мирі та злагоді разом прожили десять років! Це не малий термін. Дашу я близько знаю, вона хороша людина і чудова господиня, вона завжди старалася за ради сім’ї, всю себе вкладала. І що зрештою?
Після десяти років стосунків Ігор вирішив урізноманітнити своє життя, пригод захотілося на старості років, узяв та завів роман із молодою студенточкою. Чоловіки ті ще конспіратори, Даша про все майже відразу здогадалася, пробачити зраду було вище її сил, і вона подала на роз лучення. Тепер Ігор мало не цілодобово з квітами біля її квартири чергує і вибачається. Ось якщо шлюб тобі був такий дорогий, навіщо взагалі треба було зраджувати, га?