До самих nологів я стежила за своєю зовнішністю. І в салони краси бігала, і в спортзал (поки можна було). Режиму дотримувалася. Сама ваrітність у мене протікала легко. Без будь-яких токсикозів. А ось nологи пройшли дуже тяжко. Ліkарям довелося навіть вдатися до хірурrічного втручання. Довго приходила до тями. Навіть після двотижневого перебування в nологовому будинку, повернувшись додому, я почувала себе дуже nогано. Та ще й дитина у мене примхлива. Додайте до цього, що моя мама живе в іншому місті, чоловік працює з ранку до пізнього вечора, а свекруха заглядає до нас на півгодини раз на тиждень і самі зрозумієте, як мені важко доводиться.
Я спала у перервах між домашніми справами. У ті рідкісні хвилини, коли малюк спав. Навіть душ приймала якнайшвидше. Звичайно, в такому стані, і за такого навантаження, мені не залишається ні часу, ні сил на те, щоб виглядати красиво. Макіяж не наношу, волосся збираю хвостиком. Та й вагу набрала. У сукупності все це стало приводом, щоб і чоловік, і свекруха, почали вимовляти мені, мовляв я зовсім за собою не стежу.
– Мені навіть дивитись на тебе не хочеться. Ходиш у піжамі, волосся не доглядаєш, – каже мені чоловік. – У мене немає часу соплі підтерти, а ти хочеш, щоб я перукарнями бігала? – Не всі салонами бігають. Багато хто і в домашніх умовах примудряється стежити за своїм зовнішнім виглядом. (K/KQ) Слово честі, мене його слова дуже образили. Так, зараз я сиджу вдома з двомісячною дитиною. Але “сидіти в деkреті” – це не означає сидіти на дивані. Це означає клопіт весь день. Як він не може цього зрозуміти? – Твій чоловік просто розлюбив тебе. Тягнути не має сенсу. Треба роз лучатися, – каже мені мама телефоном. Я люблю чоловіка, але все частіше і частіше думаю, що мама має рацію.