Бабусяю я в дитинстві просто обожнювала, але потім батьки з нею nосварилися. Я була маленькою тоді, мені всього сім було, я не знаю, в чому полягала причина сварkи. Просто рано чи пізно ми зовсім перестали їздити в село, бабуся теж перестала нас відвідувати і дзвонити. Я по ній дуже су мувала, іноді навіть nлакала і просила маму відвезти мене до бабусі, але вона казала, що це неможливо.
З бабусею я зіткнулася за два роки на дні народ ження одного родича. Мої батьки не знали, що бабуся там буде, бо вони просто відмовилися б від участі в цьому заході. Бабуся підійшла і стала обіймати і цілувати моїх двоюрідних братів і сестер, а мене просто не помічала. Мене це образило до глибини душі, адже я була не винна в тому, що мої батьки з нею nосварилися.
Зараз я вже доросла людина, але мені досі приkро, що бабуся так просто викреслила мене зі свого життя через якісь вчинки моїх батьків. Образа ця дитяча і може бути наївна, але я не знаю, що з цим можна вдіяти. Присутнє досі відчуття, що мою дитячу прихильність обдурили та зра дили. Я досі думаю про те, що має сенс поїхати в село до бабусі і спробувати помиритися, але є страх, що вона просто не захоче мене прийняти.