Ще рік тому я була одружена з доброю людиною. У нас з Андрієм було справжнє kохання, але все зіпсували мої ревнощі. Ця згубна риса мого характеру від початку заважала нашим від носинам. Справа в тому, що я вкрай емоційно реагую, коли кохана людина спілкується з іншими жінками, навіть якщо нічого незвичайного не відбувається.
У нас неодноразово траплялися kонфлікти на цьому ґрунті. Я спочатку дуже злюся, мені потрібно якось виплеснути емоції, тому зазвичай я закочую справжню істерику. Зазвичай, Андрій терпляче терпів це, а потім ми спокійно говорили. Зазвичай під час конструктивного діалогу нам вдалося знайти компроміс і об’єктивно розглянути ситуацію.
Зрештою ініціатором нашого роз лучення була я. Нас якось запросили друзі на день народ ження їхньої доньки, колись я втра тила Андрія з поля зору, почала його шукати. Він знайшовся в кутку, сидів поруч із однією жінкою і розмовляв із нею. Сиділи вони досить близько, що просто розлютило мене. Я почала на нього кричати, а через тиждень подала на роз лучення, навигадувала собі всякого. Зараз я розумію, що втра тила kохання всього свого життя. Мені дуже хотілося б все повернути, але мені здається, що вже занадто пізно.