Коли ми з чоловіком одружилися, одразу переїхали до його батьків, адже тоді в нас іншого вибору не було. Справа в тому, що мій чоловік до шлюбу жив у батьківському домі із самими батьками та з братом. Якщо ви подумали, що після мого переїзду туди в будинку стало тісно, то поспішаю вас здивувати: будинок у моїх свекрів – двоповерховий. На першому поверсі – вітальня, кухня та спальня свекрів, а на другому – три спальні.
У двох із них жили чоловік із братом, а третя була завжди вільна. Вона призначалася для гостей. Так от, ми не могли тоді дозволити собі орендоване житло, адже заміж я вийшла вже ваrітною, і в нас зайвої коnійки не було. Після шлюбу свекруха почала крутитися навколо мене, доглядати мене і піклуватися про мене, як про рідну доньку. Я вже зраділа, подумала, мені пощастило, що я не житиму як ті дівчата, які грають у кішки-мишки з матерями своїх чоловіків. Виявилось, я рано раділа. Як тільки я наро дила дочку, свекруха одразу змінилася до невпізнання.
Вона змушувала мені горбатитися з ранку до ночі, а ще вона придумала нове правило, що я повинна готувати три рази на день три різні страви на три їди. Одного разу я відмовилася виконувати забаганки свекрухи, і тоді вона сказала: – Золотце моє, ти прийшла до нас на всьому готовому, живеш, і харчуєшся за наш рахунок. Чи не на хабніла ти нагодою? Кажуть, працюй, отже, треба працювати, і нема чого мене суперечити. Я розповіла про цей випадок чоловікові, а він сказав, що мені не варто так концентруватися на словах його матері, адже незабаром він щось придумає. А що він вигадає? І коли настане цей «швидkо»?