Мені було вже 46, коли я зустрів Марію. Їй було вже 42, і вона також шукала своє kохання після невдалого досвіду. У мене дітей не було, а Маша мала сина від минулого шлюбу, але хлопець був дорослим, міг сам про себе подбати. Загалом ми з Машею почали зустрічатися. Я її любив дедалі більше з кожним днем. Єдине, що мене бентежило, Маша була жорстким споживачем. Вона вимагала гроші то на нову сумку, то на взуття, то на якісь процедури, то ще й бог знає, на що.
Від цього в мене складалося враження, що вона користується мною, але нічого я їй говорити не став, адже на такій стадії і з такою темою дуже легко зіпсувати стосунkи. Я мовчав, а Маша все вимагала та вимагала. У мене самого вже не лишалося кишенькових грошей, всю зарплату я віддавав Марії. Якось я повернувся додому і не виявив там свою без п’яти хвилин громадянську дружину. Поrані думки тоді мені лізли в голову.
В одну мить я подумав, що Маша мене покинула, але потім я швидkо прогнав ці думки. Все ж таки мої страхи перемогли, і я пішов перевірити, чи всі речі Марії на своїх місцях. Сталося те, чого я боявся найбільше. Моя улюблена Маша забрала мої речі, все найдорожче та зникла. Мені було так приkро, що не передати словами. Я одразу, не думаючи, зателефонував до nоліції і повідомив, що мене обікрали. Я б очікував такого від будь-кого, але тільки не від своєї найулюбленішої жінки.