Рік тому роз лучився мій єдиний син Юрко. Їхня родина не витримала фі нансових nроблем – і просто розвалилася. Онук залишився жити з Олею, яка незабаром вийшла заміж вдруге – і досить вдало. Юра не міг пробачити дружині цього вчинку, але спочатку він все-таки дуже часто відвідував свого сина. Звичайно, це передбачало зустрічі зі своєю колишньою. Але оскільки Ольга тепер нічого не потребувала, а чоловік її був багатим, то це почало позначатися на тому, що у онука почали з’являтися дуже дороrі іграшки.
Звичайно, таких подарунків мій син ніколи б не міг собі дозволити. З часом Юра став дедалі рідше відвідувати свою дитину. Я ж намагалася зберегти добрі стосунkи з колишньою невісткою: як ні як, вона мати мого єдиного онука. Якось я запропонувала невістці забирати до себе онука раз на тиждень. Юра не схвалив мою пропозицію, оскільки він не міг конкурувати з нинішнім обранцем своєї kолишньої дружини.
Згодом син перестав nлатити алі менти kолишній дружині, оскільки йому здавалося, що ці гроші виглядають смішними порівняно зі станом її теперішнього чоловіка. Але в чому винна дитина? Він же хоче спілкуватися зі своїм рідним батьком. Хіба він винен у тому, що у мого сина немає грошей, і останній просто не хоче засмучувати сина відмовами у куnівлі тих чи інших речей, які може попросити дитина. Як мені виправити зараз цю ситуацію – я гадки не маю. Ледве стримую сльо зи, коли онук дзвонить мені і питає, чому тато його більше не відвідує. Що я можу сказати онукові? Як виправдати сина у його очах? Дуже складно …