У нас із чоловіком єдина дитина, Вітя. Ми з дитинства намагалися прищепити йому любов до навчання. У цьому значенні у нас все вийшло. Вітя дуже здібний, він любив навчатись у школі, закінчив школу з червоним атестатом. А потім без жодних nроблем вступив до університету на інженера. Ми дуже пишалися нашим сином. Після здобуття вищої освіти Віктор без nроблем знайшов добру роботу. Тільки зараз йому вже майже тридцять два роки, а він не одружений. А нам із чоловіком дуже хотілося онуків, тому я вирішила, що настав час брати ситуацію в свої руки.
Перебравши всіх своїх подруг, у яких дочки відповідного віку, я знайшла для сина ідеальну наречену. Машенька і розумом, і зовнішністю вийшла, до того ж гарна господиня. Ще мені хотілося, щоб із дружиною йому було цікаво, щоб спільні захоплення були, тож я й підібрала для нього дівчину з академічних кіл. Ми з Наталею влаштували знайомство. Син сильно чинив опір перед тим, казав, що поки що одружуватися не хоче. Але все-таки вдалося його умовити. Знайомство начебто гладко пройшло, але він після нього заявив:
-Вона мені не подобається, одружуватися не буду! Я не була готова здатися. -Вона викладач в університеті, як і ти. Їй двадцять дев’ять. Красуня. Що тобі. Не подобається? -Мамо, ну не моя це людина! Лаялася я з ним два тижні, потім змусила піти на побачення. Ось після цього початоло щось клеїться. За кілька місяців побралися, жити стали у нас. Маша відразу стала мого синочка виховувати, упорядковувати. Саме про таку невістку я завжди мріяла! А ось Вітя був незадоволений, постійно бурчав, що з ним поводяться як з дитиною. -Ну так усі чоловіки діти, – говорила я йому. Тиждень тому він зібрав свої речі та пішов до nродавчині кіоску! Я не можу зрозуміти та прийняти його вчинок.