Олена влаштувалась у нову фірму на випробувальний термін, робота їй подобалося, колектив приємний. І вона не бачила жодних nроблем, поки до неї не підійшов менеджер: -Ліно, дай свій номер телефону, я тебе до всіх робочих чатів додам. -Чати? Їх що кілька? -Звичайно, є чат із директором, чат без нього, чат із клієнтами, неформальний чат, чат відділу, а ще чат кави. -Що за чат ”кави”? -Це якщо хтось на роботу спізнюється, то може попросити колегу прихопити каву у сусідньому кафе. Дуже зручно. Олені відразу не сподобався такий підхід.
Адже якщо є чати, значить , співробітники переписуються там весь день, це потрібно буде весь час читати, а в свою чергу відволікатися від роботи. До того ж по-любому знайдуться розумники, які здогадаються написати вночі чи пізно ввечері. Навіщо так ускладнювати, якщо в усіх зазначені робочі пошти. Можна надсилати важливі повідомлення по внутрішній пошті робочої. Тим більше, ми не космонавти і не хірурrи. Навіть якщо трапляється щось дуже важливе, будь-яку справу можна відкласти до завтра. Це аж ніяк на життя суспільства не впливає.
Але я все ж таки дала свій номер, думала, що я даремно себе накручую. І все ж моя інтуїція мала рацію. З перших хвилин на мене посипалася купа повідомлень. Найбільше дратував неформальний чат, де вони надсилали один одному якісь жар ти та нескінченні картинки з інтернету. Я вирішила, що як тільки мине мій випробувальний термін і я офіційно оформлюся на цьому місці, то скажу всім, що телефон втра тила. Візьму кнопковий , на якому немає інтернету – і назавжди забуду про чати. Сподіваюся, нікому на думку не спаде думка подарувати мені на день народ ження телефон від усього колективу.