У Віктора була дружина Тоня та маленька донька Маша, якій нещодавно виповнилося 4 місяці. Тоня сиділа вдома з дитиною, а Віктор працював, утримував усю родину. Через те, що в офісі на всю міць був включений кондиціонер, Віктор застудився. -Ти що хворий додому прийшов? Ти хоч трохи думаєш, що твориш? -Тоня, не кричи, і так голова болить, не можу.
– Ах не можеш, а краще послухай. У тебе вдома маленька дитина, а ти вештаєшся незрозуміло, де, от і приніс додому заразу. -Я не вештаюся, я був на роботі. Тоня продовжила кричати на чоловіка, але Віктор просто мовчав. Він розумів, що зараз із нею сперечатися марно, та й безглуздо. -Що, тобі сказати нічого? Тоді слухай мене, збирай речі і переїжджай у другу квартиру доки не вилікуєшся. -Ти серйозно мене виселяєш із дому через застуду? -Це все заради дитини!
Віктор не став із нею сперечатися, голова страшенно боліла, тому він зібрав речі та поїхав. Коли дістався ліжка, то одразу ліг без задніх ніг. Віктор прокинувся за кілька годин від прекрасного аромату маминих млинців. – Ну нарешті прокинувся, я тобі морс зробила, швидко тебе на ноги підніму. -Мам, мені здається, що Тоня мене не любить. Любляча людина не чинитиме так з тим, хто хворіє. -Не намовляй на неї, вона просто молода, ще не розуміє. -Але ж ти мама завжди була іншою, бо любиш мене та тата. А Тоня ні. Через тиждень Віктору стало краще, і він повернувся додому.