Коли Міші було три роки, садок на невизначений термін закрили через епідемію вітрянки серед дітей. І батьки не знали, куди Мішу подіти. І Лариса, і Сергій до пізнього вечора затримувалися на роботі, при цьому в сім’ї rрошей не те, щоб баrато було, тому няню собі дозволити не могли. Няня-дороге задоволення. Вони вирішили звернутися до матері Сергія і відправити онука до неї на літо в село.
Сергій пообіцяв, що оnлатить їй комуналку і прожиток сина. Марія Семенівна з радістю його прийняла, просто через те, що дуже любила онука. Літо вони просто чудово провели, багато гуляли і насолоджувалися красивою природою. Марія сильно прив’язалася до онука. Їй було приємно відчуття потрібності. Але ось літо закінчилося. У Лариси справ на роботі поменшало, і вона забрала сина назад в місто.
Після від’їзду онука Марія стала по ньому дуже су мувати. Вона стала його часто відвідувати в місті, що зовсім не подобалося Ларисі. – Маріє Семенівно, навіть не сподівайтеся, що Сергій знову буде Вам комуналку оnлачувати. Ми в ваших послугах більше не потребуємо. Така заява жінку дуже образила, адже вона відвідувала онука без будь-якої вигоди і задньої думки.