Скільки я пам’ятаю себе, у мене ніколи не було нормального особистого життя. А все завдяки моїм батькам, які разом домовилися, при кожній зручній нагоді влізти в моє життя, щоб усе зіпсувати, а потім говорити, мовляв, у всіх своїх бі дах я маю звинувачувати лише себе. Це почалося ще з підліткового віку, і спочатку все було нормально, тільки обмежувати свободу дорослої жінки, якою я зараз є, вже неправильно. У підлітковому віці я ще могла натворити всякого, тобто так, тоді за мною потрібне було око та око, щоб я не знайшла пригод собі на голову, не хуліганила і поводилася добре.
Проб лема тільки в тому, що я вже давно виросла, я більше не ганяюся за хлопцями заради їхньої уваги і вмію відрізняти добрих людей від nоганих, я несу відповідальність за свої вчинки. За мною доглядати не треба зовсім, проте мої батьки цього просто не розуміють. Батьки лізуть у моє особисте життя, до моїх друзів, у мій телефон, і, якщо їм щось не сподобається, вони про це обов’язково скажуть, адже я маю бути ідеальною для них, а про те, чого хочу я, вони взагалі не думають. Свої перші стосунkи я завела у 23 роки.
На той момент я жила сама, окремо від батьків, і працювала в ресторані, де й познайомилася з моїм хлопцем. У нашому віці люди вже одружуються, але не ми, все через моїх батьків, яким не сподобалося просто те, що в мене є чоловік. Ми з моїм kоханим живемо в моєму будинkу, він працює в офісі і заробляє чимало грошей, тож часто мене балує подарунками, а ще ми збираємо на новий спільний будинок. Ось тільки всі наші плани знаходяться під загрозою, знову ж таки, через моїх батьків, які так сумують, що хочуть переїхати жити до мене. Якщо я батькам відмовлю, вони тільки серйозніше розлютяться на мене. Я вже серйозно подумую з дому втекти, щоб вони навіть моєї адреси не знали.