Лариса Петрівна насилу, але все-таки виховала двох синів. Непросто жінці довелося, бо її чоловіка рано не стало. Добре, що сусіди добрі, доnомагали їжею. Сини нині дорослі. Молодший син одружився два роки тому і перебрався до міста. У нього цього року має наро дитися первісток. Він часто відвідує матір. Лариса, спостерігаючи за ним, ніяк не могла натішитися. Вона хотіла, щоб і старший син Ігор знайшов сімейне щастя. Але той завжди вирізнявся замкнутим характером.
У нього навіть до ладу друзів не було. І роботу він знайшов дистанційну. У свої тридцять років жив із матір’ю. Коли жінка вже зневірилася одружити старшого сина, він привів до будинку обраницю. Для Марії це був другий шлюб. Від першого шлюбу вона мала семирічну дочку. Оскільки перший її шлюб розпався через втручання свекрухи, щоб цього не допустити, вона одразу вирішила встановити деякі правила. Лариса Петрівна образилася на це.
Прийшла в чужий будинок і стала їй вказувати як господарювати. -Може, ви краще тоді окремо поживете? – запропонувала жінка. Їй хотілося спокійно дожити старість. Але ніхто жити окремо не збирався, адже це зайві витра ти. Тоді молодшому синові вона розповіла про ситуацію. За два дні приїхав молодший син. -Я вам винайняв квартиру в місті. За перший місяць заnлатив, а далі якось самі. Молодята почали збирати речі. Сашко не хотів, щоб його маму хтось ображав чи турбував.