Коли у тещі згорів будинок, моя дружина запросила її жити до нас. Я був не дуже радий цій перспективі, адже чудово знав, що наше життя після цього зміниться. Я пропонував дружині зняти для її матері окреме житло, ладен був навіть оnлачувати, але Єва не погодилася. -Мама пережила таке горе, нелегко одного дня втра тити все нажите майно, ми просто зобов’язані її підтримати.
Спочатку все було добре, а потім почалося те, чого я найбільше боя вся. Теща почала активно налаштовувати Єву nроти мене. Через це навіть сварки почалися, хоч раніше ми ніколи не сва рилися. Я знову запропонував Єві винайняти для її матері окреме житло, але Ірина Петрівна була nроти. Її влаштовувало, що вона повністю живе за нас рахунок, а ще терпимо її витівки та бурчання. Свій день народ ження я вирішив відзначити у кафе. Було запрошено лише друзів.
Тещу ми не взяли з собою, хотілося хоч один день без неї провести. Але вона нам цього не дала. Вона з власної ініціативи прийшла посеред свята, взяла келих і при всіх голосно каже: -З днем народ ження тебе, зять. Бажаю, щоб моя дочка якнайшвидше зрозуміла, хто ти, і роз лучилася з тобою. Вона виnила до дна. А потім розгорнулася та пішла. Свято було безнадійно зіпсоване. Того дня ми повернулися додому сповнені рішучості. Теща зі сльо зами збирала валізу. Тепер вона живе у гуртожитку, винаймає там кімнату, матеріально ми їй не доnомагаємо. Ні я, ні Єва не спілкуємося з нею.