Мій син не хоче, щоб я побачилася з моїм рідним онуком. Це триває від самого його народ ження, і мене це дуже засмучує, адже онука я бачила лише кілька разів, а я ж завжди хотіла відчути радість становлення бабусею, я не уявляю життя без мого онука, але його просто відібрали у мене. Причину, через яку мені не можна побачитися з онуком, ні син, ні невістка не розголошують. Коли я запрошую їх разом із онуком до себе, кажуть, мовляв, меблі у мене старі, кінці гострі, а це небезпечно для дитини, раптом головою вдариться.
Взагалі, це їхній обов’язок стежити за дитиною, якраз щоб вона не вда рилася, але вони дуже безтурботні, їм аби дитину в коляску вкласти, та й усе: вона ж звідти сама не вилізе. А я хочу для онука свободи, я хочу йому вже показати, який гарний і різноманітний наш світ, але ні, зі мною небезпечно й крапка! Я взагалі не розумію цих сучасних матусь. Їм все не так, все шкідливо… деякі навіть коляски спеціальною тканиною закривають, щоб дитина дихала фільтрованим повітрям… Добре, хоч це обійшло нас.
В один із тих рідкісних днів, коли мені все ж таки вдалося трохи повозитися з онуком наодинці, я зробила йому маленькі бутерброди з домашньою ковбасою; м’ясо взагалі дітям корисне. Я хотіла йому доnомогти поїсти, ось тільки моя невістка за секунду зірвалася з місця, схопила мою руку і почала читати лекції про те, як ковбаса та будь-яка інша їжа, що не є сумішшю фруктів та овочів, небезпечна для дитини. До невістки підключився і мій син, який ще з року з моїм чоловіком їв кільку рук. Жаль мені цю дитину, в такій сім’ї він світ не пізнає.