Робота Катю закинула на далеку північ. Її давно не було у рідних краях. На жаль, вона також давно не бачила близьких. Але тривожні новини змусили її спішно збирати валізи. Батько зателефонував якось уранці і сказав, що Лілії Андріївні nогано стало, що вона хоче побачити її. Лілія Андріївна її мачуха, але вони були дуже близькі. Вона виховувала її з семи років. Спочатку терпляче переносила її дитячі примхи та небажання змиритися з тим, що батьки роз лучилися.
Катя маму любила, але мама віддала перевагу їй за свого kоханця. Довгий час дівчина звинувачувала Лілію у тому, що сім’я розпалася. Тільки з віком прийняла факт, що жінка абсолютно не винна у цьому. Вона з її батьком вже після роз лучення познайомилась. До рідного міста Катя повернулася не одна, а з нареченим. Щоправда, про те, що вона має хлопця, вона родичам не розповідала.
Тож це стало для них сюрпризом. Як і їй стало сюрпризом, але неприємним, що Лілії залишилося недовго зовсім. Коли Катя зайшла з нареченим до кімнати, де лежала хвора, вона підвелася і обійняла дочку. -Бачу, ти знайшла чоловіка собі до душі, доню! Будь щаслива! Вона пішла в інший світ з посмішкою на губах.