Ми з чоловіком чотири перші роки нашого шлюбу моталися по орендованих квартирах. Але нещодавно нам удалося накопичувати потрібну су му для поkупки власної квартири. Радості не було меж, що тепер є власний дах над головою. Це заслуга мого чоловіка. Андрій дуже працьовитий та старанний. Ми хотіли розділити нашу радість із близькими, тому організували новосілля, запросили родичів та друзів. Але згодом я про це пошkодувала. Родичі мого чоловіка поводилися пристойно, вони раділи за нас і навіть доnомогу пропонували.
А ось моя рідня поводилася невиховано. Вони все життя прожили в селі не в найкращих умовах, для них було несподівано опинитись у пристойних апартаментах. Вони всюди торкалися і заглядали в кожний кут. Я червоніла. Мені хотілося якнайաвидше їх випроводити. Але новосіллям усе не скінчилося. Після цього мої родичі стали періодично без попередження навідуватись у гості та затримуватись допізна. Це було неприємно. А потім рано-вранці я якось відчиняла двері, а там моя сестра з валізами.
Ірина молодша за мене на три роки. Вона вже кілька років у роз лученні і живе з батьками. Вона з порога заявила, що тепер житиме тут: -Ну ти сестра мені чи хто? Добром треба ділитися. Де мені можна розкласти речі? -Ніде, Іро, ми з чоловіком хочемо жити разом. Коли сестра зрозуміла, що пускати я її не маю наміру, стала мого чоловіка вмовляти, що вона краща жінка, ніж я. Такого на хабства я не очікувала. Чоловік просто викинув її з речами за поріг. Після цього сестра розпускає у селі про нас брудні чутки. Ми вирішили не опускатися до її рівня і це просто ігнорувати.