Нинішні діти так баrато знають, що батьки навіть не можуть уявити увесь масштаб. У наш час ми не були такими точно. І ось мені цікаво, як наші діти, яких ми самі ж виховали, стали такими? Моєму синові через два місяці виповниться три роки. Ще з раннього віку він був спокійним, розумним хлопчиком, добре спав та їв. Він уже навчився говорити, але вимовляє слова з помилками. Ми, як його батьки, розуміємо звичайнісінькі, повсякденні слова – “вода, а що це, де брат” і так далі. Але коли син вчить нові слова і намагається вимовити їх, потрібен час, щоб зрозуміти його.
Я знайшла відмінний варіант: просто потрібно попросити дитину показати, що вона має на увазі і таким чином покращити наш словниковий запас. Мій син любить дивитися мультики, але, на відміну від інших дітей, які люблять всілякі там сучасні, син віддає перевагу радянській класиці, точніше – він їх просто обожнює. Ми вже сто разів разом переглядали всі мультфільми, але йому замало і просить знову їх включити. І ось кілька днів тому, поки ми з чоловіком ще міцно спали, синок прокидається о сьомій ранку і забігає до нас у кімнату, щоб попросити включити для нього мультик.
Чесно кажучи, я жахнулася, коли син попросив: – Ма, включи мені покійників. – Що? Звідки він дізнався це слово: ні я, ні інші члени сім’ї ніколи не вимовляли це слово у його присутності. Добре хоч свекруха не почула! І ось ми майже годину намагаємося зрозуміти, чого він хоче, а син не може пояснити та nлаче. Через це ми з чоловіком ще більше нер вуємо. Добре, що старший син прокинувся і пояснив, що брат просить увімкнути мультик про «Бременських музикантів». Він просто не запам’ятав назву, а лише слово з пісеньки.