Як кажуть, батьків не вибирають. Всі ми любимо і цінуємо наших батьків, але коли ти вже доросла, самостійна людина, у них немає права втручатися в твоє особисте життя. Але, здається, ці правила не для моєї свекрухи. Вона любить все контролювати, в тому числі і життя дітей, а якщо ми щось зробимо проти її слова, то це буде кінець. У мене свекруха – владна жінка. Чоловік пішов від неї, коли синові – моєму чоловікові, було десять. Мабуть, мужик втомився терпіти її бридкий характер і знайшов собі іншу. Я його чудово розумію. Після весілля ми з чоловіком деякий час вирішили жити з його мамою, а в цей час збирати на квартиру.
У свекрухи ми жили лише рік, але за цей час ледь не дійшли до роз лучення. Кожен день я зобов’язана була вставати о шостій ранку, тому що саме в цей час прокидалася свекруха і голосно кричала, мовляв, вставайте, пізно! Під її крики неможливо було спати. О десятій вечора всі в будинку повинні були лягати спати, тому що шум заважав свекрусі засипати. Справжня тюрма! Я заздрила чоловікові, коли він їхав на роботу, а я залишалася вдома з цією жінкою.
Без її дозволу мені не можна було виходити з дому, навіть в магазин, а коли, отримавши дозвіл, я виходила наприклад за молоком, свекруха засікала час. Я відчувала себе злочинцем, за яким постійно стежать. Чоловік заспокоював, мовляв скоро переїдемо, але кожен день ми сва рилися і не розмовляли цілодобово. І ось нещодавно ми, нарешті, куnили свою квартиру, правда в іnотеку, і з’їхали з цієї в’язниці. Мені здавалося, що нарешті-то життя почало налагоджуватися, але сьогодні о сьомій ранку подзвонили у двері: свекруха стояла біля дверей. Як не зійти з розуму?