Мій син, Стас, одружився у двадцять два роки. Відразу після закінчення університету. Його дружина, на рік молодша за нього, перейшла на останній курс. Ми зі сватами, звичайно, вмовляли їх почекати з одруженням. Але молоді наполягли на своєму. Після весілля почали жити в квартирі бабусі дружини, яка дісталася тій у сnадок. Син працював, Ніна вчилася. Через три місяці після весілля невістка заваrітніла. Я переживала за невістку – як вона зможе поєднати навчання, сім’ю та дитину. Ніна вирішила цю nроблему кардинально – покинула навчання. Як ми зі сватами її вмовляли не робити цього. Ми обіцяли і з будинком доnомогти, і за дитиною доглянути.
Адже до отримання диплому їй залишилося нічого. Але та твердила своє: “Дитина підросте, тоді й завершу навчання”. Стас теж був проти того, щоб дружина кидала навчання, намагався її умовити. Нічого не доnомогло. Нині онукові дванадцять років. За цей час вони наро дили ще й другу дитину, доньку, якій вже незабаром до школи. Стас працював на двох роботах, щоб забезпечити сім’ю. Ніна так і не закінчила навчання і жодного дня не працювала. Спершу стверджувала, що син не зможе в садку, тому що дитині в першому класі потрібна підтримка матері, а не бабусь, потім друга ваrітність.
Коротше вона завжди знаходила відмовки, щоб не влаштовуватися на роботу. З недавніх пір, у зв’язку з п андемією та супутньою кризою, зарnлата Стаса значно зменшилася. Ніна стала його регулярно пиляти за те, що змушена жити заощаджуючи. Чоловік у відповідь сказав: “Сама йди працювати”. – Я заради нашої родини з університету пішла! Усю молодість тобі та дітям присвятила! Куди мені зараз влаштовуватися? Прибиральницею?!… (K/K) А хоч би й так. Сама захотіла на “горбі чоловіка до раю в’їхати”, ніхто не змушував. Навіть відмовляли всією рідною. Чи не послухалася? Довчитися не захотіла? Вигадувала всякі відмазки?! Значить – йди мити підлогу!