Ми з ним познайомилися виnадково, я в нього заkохалася з першого погляду, він мене теж полюбив, почав гарно доглядати, і коли зробив мені пропозицію, то я навіть думати не стала, одразу сказала, що згодна. Після весілля щось у ньому змінилося, не було романтики, або проявів теплих почуттів. Якщо чесно, я навіть почала думати про те, що чоловік гуляє на стороні, раз став таким холодним по відношенню до мене.
Ми стали з ним часто сва ритись, потім зрозуміли, що не можемо жити один без одного; десь півроку ми жили душа в душу, чоловік начебто змінився на краще, але через деякий час він став таким і шлюб наш дав тріщину. У нас з ним відбулася одна розмова, після якої я точно вирішила, що не народжуватиму від нього дитину , тому що на нього я не зможу покластися. Чоловік мені сказав, що я фі нансово залежу від нього, я не зможу прогодувати свою дитину, тому що не отримую зарnлату.
Мене ці слова сильно поранили, тому що я думала, що я в надійних руках, що чоловік забезпечуватиме не тільки мене, а й дитину. І яке було моє здивування, коли він сказав, що не збирається так напружуватися через дитину, і що, якщо я хочу дітей, повин на бути готова до того, що працюватиму. Тільки зараз я зрозуміла, що вийшла заміж не за чоловіка, і розраховувати на нього я не можу. Зараз я думаю про роз лучення, але не хочу відразу руйнувати шлюб, адже він може зрозуміє, що не мав рації. Розповіла про цю розмову мамі, вона сказала, що мій чоловік не зміниться і потрібно роз лучитися, поки немає дитини.