Насправді див но, що мама не може порадіти за свою доньку, я розумію, що у сестри не склалося особисте життя, але ж я не винна в цьому. Моя мама завжди ставила різницю між мною і сестрою, вона була молодша за мене, її любили більше, відповідальність за її провини завжди лягали на мої плечі. Я намагалася не зациклюватися на цьому, була самостійною дівчинкою, могла вийти з будь-якої ситуації і могла змиритися, а ось моя сестра була примхливою.
Навіть на день народження їй дарували телефон, а мені казали, що куnлять подарунок наступного року. Незважаючи на це я дуже поважала, цінувала своїх батьків, і не потрібні були подарунки, лише їхня увага. Я вийшла заміж дуже рано, моя мама і сестра сміялися з мене, казали, що мій шлюб довго не протримається і чоловік мій простак. Сестра постійно критикувала мене, говорила, що дура, раз живу зі свекрухою, але в мене зі свекрухою і справді були добрі стосунки.
Вона доnомагала нам виховувати дитину, навіть доnомагала фі нансово, мала роботу, і ось за допомогою неї та спільними зусиллями ми куnили квартиру. Нещодавно я поїхала до мами в гості, вона почала мені говорити, що сестра роз лучилася, роботи немає, а я щаслива ходжу, я не могла зрозуміти, чому я повин на бути нещасною через те, що у сестри не склалося життя. Сестра моя почала критикувати мене, кажучи, що я спеціально зображаю своє щастя, аби насолити їй і показати, що вона нещасна. Мені насправді нічого демонструвати, бо я справді щаслива. Коли сестра навчиться радіти чужому щастю, вона теж почне все виходити.