Нещодавно я вийшла заміж. З чоловіком у мене чудові стосунки, що не скажеш про стосунки з його сім’єю. Чоловік мій працює в компанії у свого брата та його дружини. Я ж нещодавно звільнилася, тому що мені не подобалися умови. Перед тим, як з’їхатися зі своїм чоловіком, я думала, що ми житимемо окремо. Але ні я, ні мій чоловік нічого не вирішували: вирішила за нас моя свекруха. -Лєночка, ви живете з нами. Будинок у нас просторий і моєму сину буде комфортно. Навіщо вам винаймати квартиру, якщо можна пожити у нас? Дім і справді великий, але тільки в ньому жили не тільки свекри, але ще й брат зі своєю дружиною. Спочатку я думала, що все нормально.
Пізніше свекор почав мене принижувати, говорити, що я їм за його рахунок, невістка сміялася над моїм зовнішнім виглядом, дівер взагалі зі мною не розмовляв. Я тоді не витримала, пішла на розмову до свекрухи. – Ніно Степанівно, я так більше не можу, ми хочемо з’їхати з чоловіком. – Ну, і що сталося? – А те, що ваша сім’я знущатися з мене, бачите, я вас об’їдаю. – Ну, по-перше, ви нікуди не підете, тому що rрошей вам не вистачить на житло.
– Це чому ж: мій чоловік працює. – Якщо ви підете, він перестане працювати у нашій фірмі. – Ви так не можете вчинити з нами. -Можемо, ви обоє будете безробітні. До речі, про твою роботу: чи не хочеш ти у нас попрацювати покоївкою? -Працювати покоївкою? Я і так забираюся у вашому домі. Тепер ви хочете принизити мене ще більше? – Ми nлатитимемо тобі 10$ на тиждень. Влаштовує? – Забиратися вашому будинку за rроші, значить, терпіти ще більшу неповагу. Краще жити на вулиці, ніж з вами. Що мені сказати чоловікові? Він скоро повернеться з роботи.