Оля заваrітніла. Це було величезною радістю для неї, для Мишки та для майбутніх бабусь. Свекруха та мати Олі вирішили приїхати до неї та допомогти з домашніми справами. Вони запакували свої речі і поїхали до майбутньої матері. Мишко був на роботі. А ось свекруха та теща цілий день були вдома. ТБ був включений цілий день: вони дивилися все шоу поспіль, коли не прали і не готували.
Вони берегли її, не дозволяли ні прати, ні прибирати. Проте все це завдавало незручності. Вони мали свої методи ведення домашніх справ. Вони робили прання руками, хоча в будинку були пральна та посудомийна машини. Оле втратила також своє тихе дозвілля. Через телевізор вона не могла читати і дивитися свої улюблені блоги. – Ось, що за нісенітницею ти займаєшся?! – сказала якось свекруха, застав її за цим заняттям. Через місяць Оля не витримала і сказала:
– Всі вже! Я не можу пожити власним життям. Я начебто нічого не роблю, але не відпочиваю теж. Начебто гостя у власному будинку. Ще телевізор весь включений, якого я вже давно не дивлюся. Значить так: давайте ви приїжджайте, коли я вже народжу дитину, але тільки не разом, будь ласка, по одному добре? Вони поїхали і в Олі все стало на свої місця. Вона народила хлопчика. Після пологів мати Олі одразу ж приїхала, а свекруха таїла ще образу. Однак вона теж приїхала після того, як її попросив Мишко.