Коли я вчилася в університеті, то мене одногрупники називали «інопланетянкою» або «дивом в пір’ї». А все тому, що я щотижня змінювала образ. Стрази, пір’я, яскравий колір волосся, шкіра, я як тільки не експериментувала. Одногрупники сміялися наді мною, найбільш виховані показували пальцем. Мені було все одно, адже я бачила, що Женя не сміється. Він завжди дивився на мене з таким інтересом, тому я продовжувала свої експерименти. Одного разу я помітила, як він стежить за мною. Ми сиділи з подругами в кафе. Він теж прийшов і сидів за сусіднім столиком. Пив каву і дивився на мене, кілька разів наші погляди перетнулися.
Я відчула шалене тяжіння до нього. Мені хотілося підбігти до нього і обійняти. Коли, я прийшла додому, то вирішила, що на наступний день здивую його. Він захоче зробити мені комплімент або покличе куди-небудь. Я шалено хотіла бути з ним. В університет я пішла майже Лиса. Через те, що часто фарбувала волосся вони стали випадати, а мій нічний експеримент і зовсім їх зіпсував. З’явилася я перед усіма в образі інопланетянина. Згадала, як мене назвали так, вирішила відповідати кличці. Одягла сині трико і водолазку, нафарбувалася тінями такого ж кольору. Коли зайшла в аудиторію, то одногрупники стали сильно сміятися.
Але я з гордо піднятою головою йшла до свого місця. Женя сидів ззаду. Він не сміявся, я подумала, що не так все вже й поrано. – Останній писк моди планети Глюк! – сказав він. Всі стали ще сильніше сміятися, а я не витримала і в сльо зах втекла. Женя пішов за мною. – Кать, прости. Я не хотів. – Ти маєш рацію, я виглядаю жахливо. Волосся зіпсувала, тепер довго буду ходити така. – Нічого, вони відростуть. Давай краще кудись сходимо? – А ти не будеш мене соромитися. – Ти прекрасна. Пішли. Він схопив мою руки і потягнув за собою. Більше я зі своєю зовнішністю не експериментувала. Ми з Женею стали зустрічатися, і зараз мріємо про весілля.