Варвара Степанівна, яка пишалася своїм ідеальним садом, аби справити враження на сусідів, часто навантажувала зятя та доньку виснажливою роботою у дворі під час їхніх візитів у вихідні. Будучи давно розлученою, вона важко справлялася з утриманням своєї ділянки поодинці, але при цьому була сповнена рішучості продемонструвати свою ”незалежність і майстерність”.
Її вимогливий характер часто приводив до того, що сім’я, яка приїжджала до неї в гості, не могла не орати землі. Дочка з зятем лише хотіли відпочинку та розваг, зокрема – спільних прогулянок на природі, які Варвара ніколи не схвалювала, побоюючись пересудів сусідів. Ситуація загострилася, коли її зять, Антон, змучений постійною працею та наглядом, висунув тещі претензії щодо її невиправданих очікувань. Таке зіткнення виявило різке протиріччя між бажанням Варі мати бездоганний сад з чужою допомогою – і потребою подружжя у відпочинку.
Зрештою, наситившись характером Варі, подружжя придбало власну дачу, щоб раз і назавжди позбутися гнітючої атмосфери. Це рішення, природно, призвело до вкрай рідкісних візитів до будинку Варі. Залишившись на самоті господарювати в саду, Варвара тепер скаржилася сусідам на зневагу дітей, нізащо не визнаючи своєї ролі у їхньому відчуженні. Адже саме її нездатність оцінити їхні зусилля та постійна критика відштовхнули від неї всю сім’ю, залишивши її на самоті боротися з наслідками своїх дій.