Антон завжди був акуратний і любив порядок, навіть часто поправляв серветки та столові прилади в ресторанах. Я пояснювала його бездоганний вигляд тим, що він намагався справити на мене враження. Антон був у розлученні вже 5 років, і я вважала, що його колишня дружина вчинила безглуздо, відпустивши його. Але тепер я розумію, що вчинила безглуздо саме я, не запитавши: чому він не зміг зберегти стосунки у свої 40 років?
Мої дні наповнились критикою та нудьгою. Антон постійно чіплявся до того, як я складаю шкарпетки, зберігаю крупи та розставляю банки на кухні. Мої спроби звести все на жарт провалювалися: він максимально серйозно ставився до кожної дрібниці. Миттєво наш будинок наповнився банками для всіх видів круп. Перфекціонізм Антона поширювався на суворий порядок у всьому, включаючи пульти дистанційного керування, які мали бути розставлені по розміру. Будь-яке відхилення розглядалося як серйозна провина. Його перфекціонізм диктував і наше особисте життя. Якщо Антон планував вечірню недільну прогулянку, це відбувалося незалежно від обставин.
Мені завжди потрібно виглядати ідеально, незалежно від часу доби. Незважаючи на все це, Антон вважав свій перфекціонізм предметом гордості. Я терпіла його поведінку, бо він добре забезпечував мене. Нещодавно я запідозрила, що вагітна. Це мене дуже непокоїло: я боялася, що дитина не буде відповідати високим стандартам Антона. Саме через цей страх я перервала дві попередні вагітності. Якось Антон захопився гарною дитиною на дитячому майданчику і заявив, що хоче такого ж. Антон не знає про мої попередні процедури, але тепер я боюся, що якщо зроблю це знову, то не зможу більше мати дітей. Мені 28, і я сподівалася, що маю час, але що, якщо ні?