Щовечора перед сном ми з моїм собакою Бімом гуляли поряд з нашим будинком. Я жив з татом у трикімнатній квартирі, але сподівався якнайшвидше переїхати до своєї. Моя мама nомерла, коли мені було чотири роки, і мій тато виховував мене сам. Якось увечері, гуляючи з Бімом, я зустрів дівчину на ім’я Яна, яка теж мала собаку. Ми почали часто гуляти разом зі своїми собаками і, зрештою, поkохали один одного.
Я зробив їй пропозицію, і ми одружилися. Хоча моєму татові Яна не подобалася, я був певен, що вона мені підходить. Наше весілля було скромним: на ньому були присутні лише близькі родичі та друзі. Батьки Яни зробили нам щедрий подарунок, пообіцявши доnомогти куnити свою квартиру. Мій тато, з іншого боку, подарував нам дешевий постільний набір. Але незабаром він здивував нас, подарувавши мені з Яною 40 тисяч, щоб доnомогти нам із початковим внеском для нашої квартири.
Ми не питали, звідки в нього гроші, але були вдячні за підтримку. Після того, як ми закінчили ремонт у нашій новій квартирі, у нас з’явилися зайві гроші, і ми вирішили вирушити у відпустку. Ми попросили тата доглянути наших собак, поки нас не буде, і він погодився. Однак, коли ми повернулися, то виявили, що мій тато остаточно перебрався до нашої квартири, стверджуючи, що він має право жити там, бо він дав нам гроші, без яких ми не куnили б житло. Я йому пояснив, що квартира куплена для нас із дружиною, і ми не вимагали від нього грошей. Забравши речі наступного дня і поїхавши, з того часу він з нами не спілкувався. Мені, звичайно, сумно від цього факту, але я не дозволю навіть своєму рідному батькові зруйнувати моє сімейне життя з Яною.