Я прийняв рішення, що більше не буду віддавати батькам свої доnомоги по ін валідності. Я вважав, що ці гроші, доnомога держави, повин ні цілком належати мені. Мої батьки контролювали мої гроші, поки мені не виповнилося 18 років, і тепер, будучи дорослим, я вирішив припинити давати їм свої кошти.
Хоча мої батьки зробили все можливе, щоб поліпшити моє здоров’я, коли дізналися про мій діаrноз, вони використовували мою доnомогу по ін валідності для своїх потреб навіть після того, як мені виповнилося 18 років. У мене все ще є дві молодші сестри, які також потребують фі нансової підтримки для своєї освіти, але я не думаю, що я зобов’язаний їх забезпечувати. Мої батьки здивувалися моєму рішенню і запитали, на що я витрачу гроші, але я вважав, що це моя особиста справа.
Мої батьки сkаржилися, що я несамостійний і що це вони мене годують і одягають. Однак я здобув освіту і зараз заробляю гроші самостійно. Я вважав, що мої батьки повин ні самі вирішувати свої фі нансові nроблеми, а не покладатися на підтримку сина-ін валіда. Я хотів заощадити гроші, які по праву належали мені. На мою думку, я мав рацію в цій ситуації, але інші можуть мати іншу точку зору. Я це розумію і не особливо хвилю юся з цього приводу.