До мене приїхала моя племінниця Ліза із села. Заїхала з великими сумками картатими. Виявилося, що привезла багато сільської їжі, сказала, що наше з магазину їсти не стане. -Ліза, а ти на довго до нас і в яких справах? – Та ось, хочу чоловіка собі знайти, думаю двох тижнів вистачить. А то у нас у селі із цим nроблеми. Усі або старі вже, або одружені. Є один Федька, але він якийсь кволий, а мені потрібний сильний чоловік, щоб усе вдома вмів робити. Ось так ось Ліза вирішила швиденько собі чоловіка знайти. Я спеціально для неї організувала зустріч із сином моєї подруги. Ми накрили стіл.
А цей хлопець раніше був одружений, Лізі стало цікаво, чому він роз лучився. Подруга почала розповідати: – Просто невістка nоганою виявилася. Говорила, що мій син мало заробляє. Хотіла його змусити на другу роботу піти, але ж він слабенький, йому так сильно напружуватися не можна. – Та який він слабенький? Сидить такий кабан, мене вдвічі більше. А якщо працювати не хотів, значить ледар справжній, – сказала Ліза. Після цього гості поспішно пішли. Вирішила Ліза сама на вулиці пошукати. Потім розповіла, що один за її рахунок у кафе наївся та втік.
Другий виявився художником, привів її до якогось напівзруйнованого будинку, сказав роздягнутися, хотів з натури малювати. Ліза втекла звідти. -Добре, зрозуміла я, що у вас у місті теж із мужиками nроблеми. Поїду тоді назад у село, може Федько на мені одружиться. За місяць на весілля запрошу. І Ліза реально через місяць надіслала мені листа із запрошенням на весілля. Тільки не за Федько вона вийшла заміж, а за одного чоловіка, теж сільського. Вона з ним у поїзді по дорозі назад познайомилася, вони розговорилися. Виявилося, що він із сусіднього села, дуже один одному підходять. Він виявився таким сильним, як і хотіла Ліза. А вона йому підійшла, як чудова господиня.