– Ти поїв, мій любий? Як щодо другої тарілки? Вона працювала в дитячому садку лише тиждень, тому ще не зовсім освоїлася. З кожною зміною траплялися сюрпризи. Проб лема збирання столових приладів відпала сама собою, оскільки діти приносили свій посуд самі. Все, що треба було їй зробити потім, тільки перекласти все в візок і простежити за чистотою. Так тривало майже тиждень, поки щось різко не змінилося. Раптом діти почали відштовхувати посуд із недоїденими котлетами.
Вихователька почала збирати залишки вечері, які не доїли діти. У няні був здивований вираз обличчя, коли Наталя, інша досвідчена няня, підморгнула їй: – Вона живе з вкрай ненажерливим чоловіком і котом, який із ненажерливим апетитом любить рибу та котлети із садка – Але як? – вражено запитала нова. – Не хвилю йся, – сказала їй Наталя, – вона не приходитиме щодня.
Підходячи до кожного столика, вихователька давала зрозуміти, що збирається заглянути в візок із посудом, щоб подивитися, чи не вислизає щось із потенційних запасів. Так тривало майже місяць. Якось працівники дитячого садка, повертаючись із роботи, побачили на стовпах таблички. ”Забезпечу вас безkоштовним харчуванням та зігрію”. Реклама була виготовлена на принтері районної бухгалтерії, яка сумно відома всім. Усі одразу впізнавали автора, який обіцяв надати нужденним всю необхідну доnомогу. Це була та сама вихователька, яка нарешті зважилася роз лучитися з чоловіком-трагладитом.