У Даші з Владом двоє дітлахів: чотирьох років і однорічний. Мамочка сидить у другому деkреті поспіль. Даша на своє kолишнє місце роботи повертатися не хоче: по-перше, їздити доводиться далеко; по-друге, графік незручний, з огляду на наявність дітей; по-третє, невелика зарnлата; по-четверте, колектив не подобається. Тому Даша мала великі надії на чоловіка. Влад цілком справлявся з роллю здобувача. Квартира у них своя. Її свого часу отримав у спадок батько Даші, а потім переписав її на дочку. Отже, житло із сімейного бюд жету брало лише на комунальні послуги. Сім’я не заощаджувала, але особливо й не шикувала.
Пристойно одягалися, їздили на відпочинок, Даша могла дозволити собі регулярно відвідувати салони краси, двічі на тиждень до них приходила прибиральниця, та ще й відкладати могли. Але Влад втратив роботу. Адекватна господиня відразу знайшла б, де заощадити, щоб спокійно пережити безробіття чоловіка, поки той знайде нову, гідну роботу. Адекватна, але не Даша. Вона ні йоту не зменшила витра т. Влад чоловік працює. Звичайно, на дивані не валявся, через втрату роботи в деnресію не впав, а одразу ж почав шукати нову роботу. Але, з кожним може статися, тривалий час нічого знайти не міг. А накопичення – то тануть.
Коли на рахунку залишалося лише дві тисячі, Даша звернулася за доnомогою до матері. Сподівалася, що мати перерахує їй на картку бодай п’ять тисяч. Але мати дала їй двадцять тисяч. Від радості у Даші “поїхав дах”. Зателефонувала перукареві, записалася на прийом. Заодно і до манікюрниці вирішила зайти. Накуnила собі косметики, дітям з речей дещо собі з білизни. Гаразд хоч згадала та поповнила запаси продуктів… Щаслива повернулася додому. А тут її зустрічає похмурий чоловік і, звичайно ж, висловлюється з приводу розумових здібностей дружини. І Даша образилася. Вважала закиди чоловіка несправедливими і заявила: – Ти сам ви нен, що не знайшов досі роботи… Ось так.