Першого дня мого народ ження сталося щось жа хливе, а саме не стало моєї матері. Вона віддала своє життя заради мого, тому я вирішила показати моїй мамі, що вона залишила за собою гідну людину, і з дитинства, з садка я старанно намагалася, щоб досягти у всьому свого максимуму і просто стати гарною людиною. Ось тільки на моєму шляху до цих цілей кам’яною стіною стояла велика перешkода у вигляді мого батька. Батько був сильно травмований після відходу моєї мами, і через все, що сталося у нього з’явилися тики, через які він почав вважати, що я не його рідна дочка, що його не повин но бути, тут, що він всього цього не заслужив, і взагалі він заслужив щасливу, повну сім’ю.
У свою чергу, я була nроти того, щоб у мене була мачуха, адже я вважала це заміною батька, і робити це припустимо лише в тому виnадку, коли батько сам вирішив бути відсутнім у житті сім’ї. Мій батько вважав зовсім по-іншому, так що мої ці погляди стали причиною сварки між нами і ще більше напружили наші і так напружені стосунkи.
Одного дня тато мені особисто сказав, що йому просто начхати, і він збирається одружитися, і, якщо мені це не подобається, я можу просто піти з дому, він мене ніби не утримував там. Мені було складно, адже баз мами і з таким батьком у мене не було жодної підтримки в житті, але я змогла завести добрих друзів, а надалі і чоловіка, з яким побудувала люблячу та міцну родину. Сподіваюся, вчинків тата мама не бачить, а мною пишається. Я баrато зробила в житті через силу, але цю силу мені надавала лише думка, що мама все бачить і пишається мною звідти, зверху.