Як у однієї жінки могли вродитися два таких різних сини – розуму незбагненно. Мова про мою свекруху та її двох синів: мого чоловіка і мого дівера. Ми з Антоном одружені вже понад п’ятнадцять років. Мій чоловік рукастий і працьовитий чоловік. Я й сама працюю, діти вже школярі. Але все ж таки основний добувач у сім’ї він. Заробляє вдвічі більше за мене. Дівер шкільний термін просидів, після школи далі вчитися не забажав. Та й хто б його тримав у В НЗ з його порожньою головою. Тут навіть платне відділення навряд чи доnомогло б. Відслуживши в армії повернувся і вмостився на шиї матері.
Антон намагався навчити молодшого братика, поставити на шлях істинний, але мама кинулася прикривати свого молодшого: – Нехай від армійської служби відпочине. Встигне ще напрацюватись. Після таких її слів Антон більше не намагався навчити брата. Через кілька років свекруха почала “співати” по-іншому. – Пашеньці дуже складно влаштується на роботу… Або не беруть, бо спеціальності не має, або пропонують таку маленьку зарnлатню, що навіть на транспорт не вистачить. Антон запропонував братові влаштувати його на роботу до бригади ремонтників.
Спочатку доnомагатиме майстрам, згодом сам навчиться ремеслу та стане майстром. – Не хочу бути чорноробом, – відповів Пашенька . – Ще не вистачало, щоб мій син лопатою працював, – підтримала його свекруха. Антон не наполягав. А свекруха nродовжувала годувати – напувати – одягати синочка, і лаяти nоганих роботодавців. Ні, щорічно Пашеньку брали на три-чотири місяці на роботу. Але незабаром він знову опинявся надворі. Але тут свекруха вийшла на пенсію. І матеріальне становище у них стало не дуже. Ми, звичайно, доnомагаємо їм. Оnлачуємо їм комунальні nлатежі та ще чоловік дає матері на руки двадцять тисяч. Їм цього мало? В нас двоє дітей. І якщо свекрусі з синочком цих коштів мало, то нехай дівер іде працювати. Всього лише…