По селі пішла чутка, що Оля нарешті обрала собі нареченого. Дівчина була мрією баrатьох. Батько її був теслею, в матір ме дсестрою. Люди досить прості. Ніхто не розумів як, але дочка у них вийшла справжня красуня. Дівчина змалку приколювала до себе погляди людей і викликала захоплення. А коли трохи підросла, зовсім розцвіла як чудова квітка. За нею хлопці натовпом ходили, навіть із сусідніх сіл ходили. Були серед її шанувальників люди найрізноманітніші, зокрема й забезпечені, і із середнього класу.
Їй було двадцять, коли один із хлопців запал їй у серце. Коли вона представила свого обранця батькам, ті були здивовані. Щуплий, прищавий хлопець ніяк не виглядав поруч із писаною красунею. Коли Сергій пішов, мати спробувала якось на доньку вплинути: -Оль, може ти ще подумаєш? Чому саме Сергій. Ні, я не сперечаюся, він хлопчина може і хороший, але серед кавалерів твоїх є більш підходящі тобі люди. -Подходящи?!
Та всім тільки й потрібна, що моя зовнішність! А Сергійко мене за душу лобить, тому навіть не вмовляй, ми одружимося. -Олю, ну як одружитеся? Він же із бід ної родини! -Але працьовитий і розумний! Батьки переглянуся і сумно видихнули. Оля була завжди надто вперта. Вона за свого Сергія заміж вийшла. Щоправда, на весілля грошей не було, тож просто розписалися. Жили спершу з його мамою. А потім він закінчив університет свій, роботу хорошу знайшов, за три роки будинок куnив. Живуть зараз вони і нічого не потребують.