Ситуація сильно мене поранила свого часу. Два роки тому до нас в офіс влаштувалася нова співробітниця. Лілія здавалася мені ідеальною дівчиною. Ми швидkо порозумілися. Незабаром усе це перейшло у щось більше, ніж дружба. Ми з Лілією почали зустрічатись. Ми чудово проводили разом час. Мені ні з ким не було так зручно як з нею. Я почував себе найщасливішим.
Я думав, що вона та сама, тому ми почали говорити про весілля. Лілія сказала, що перед тим, як робити такі серйозні кроки, потрібно познайомитися з батьками. Мені не надто ця ідея сподобалася. Справа в тому, що стосунkи з батьками у мене складні. Все через їхній спосіб життя. Вони люблять випивати. Відразу після того, як мені стало вісімнадцять, я переїхав жити окремо до квартири, яка дісталася мені від бабусі.
Я Лілію заздалегідь попередив щодо того які у мене батьки, але вона все-таки наполягала на зустрічі, і я організував її. Після знайомства вона перестала відповідати на мої повідомлення та дзвінки. А потім мені зателефонувала її мама і зажадала триматися подалі від їхньої доньки, що вони не дозволять, щоб їхня дочка вийшла заміж за вихідця з такої родини. Було бол яче. Адже ми не обираємо наших батьків.