З самого ранку день у Карини не задався. Спочатку вона забула вдома свою перепустку, а працювала вона бухгалтеркою в одній фірмі, от і охоронець її не пустив – новеньким був. На роботу вона їде на метро, тож додому повертатися за перепусткою – не варіант. Довелося їй дзвонити керівникам, щоб її пустили. Потім на роботі на її колготках, що зачепилися за гвоздик, що стирчав з-під столу, пішли стрілки. Завантаженим був робочий день, закінчила вона все тільки пізно ввечері, вся втомлена, а тут її ще й начальство покликало до себе і відчитало, мовляв, вона не вчасно виконує роботу, причому Карина сама не знала, яким роботом треба бути, що всю цю роботу встигнути зробити за кілька годин, тобто в точний термін.
Після роботи Карина зі своїми подругами колегами вирішила піти трохи посидіти до одного кафе. І там біди бідну не оминули, адже вона виnадково зачепила рукою келих, і весь шоколадний коктейль розлився прямо на її спідницю. Після цього Карина просто не мала більше сил все це терпіти, вона заnлатила за коктейль і поїхала додому. Карина закинула всі речі в прання, зібрала волосся, лягла на диван і розслабилася. Тільки вона пішла у свої думки про те, як їй комфортно одній у будинку, як раптом її вікно з гучним гуркотом розбилося, а м’ячик потрапив на кухонний стіл, розбивши всі тарілки на ньому.
З вікна Карина побачила хлопчика, який, як виявилося, повертався додому з майданчика, штовхнув м’яч, не розрахувавши сили і не побачивши у темряві, куди він летить. Тільки Карини подивилася на нього, як той одразу ж у сльо зах втік. Карина вже хотіла сама заnлакати, стільки всього трапилося за один день, а їй ще все кімнату від скла очистити. Незабаром у двері постукали двоє мужиків. Один був зі склом. Представився чоловік як батько Миколи, хлопчика, який скло і розбив. Виявилося, це він тікав не від гніву Карини, хоч від нього теж, а до батька, щоб той нове скло приніс і поставив, чим той і зайнявся.