Марина та Світлана дружили зі школи. Навіть коли після школи, надійшли в різні ВУЗ-и, їхня дружба не перервався. Зустрічалися рідше, але якщо вже зустрічалися, то не могли роз лучитися до ранку… В той день батьки Світлани поїхали в театр. Не доїхали. ДТП перервало життя матері і дружини. Батько відбувся подряпинами. Після поминальних обрядів життя у Свєти та її батька змінилася. Дівчина закинула інститут, годинами сиділа на дивані, а батько не сідав вечеряти без пляшки. Марина приходила до них щодня, куnувала продукти, готувала, змушувала їх їсти… Одного разу Світлана почула шум із кухні. Пішла туди. Побачила, як Марина вириває пляшку з рук її батька і шипить: – Ви ж чоловік, а не ганчірка!
Випивкою дружину не повернете, а дочку втра тите! Вона ж в інститут не ходить!.. Вони помітили Світлану, що стоїть в дверях. Батько винувато посміхнувся дочки. З того дня він більше не пив, а Світлана стала відвідувати заняття… – Світлана, я повин на тобі дещо сказати. – Звернулася до неї Марина. – Я люблю твого батька, і збираюся стати його дружиною. – Як ти могла! Зрадниця! Подругою прикидалася! – бушувала Світлана. Потім вибігла з будинку. Коли повернулася, Марини у них вже не було. Вона не прийшла ні наступного дня, ні після.
А батько знову почав пити. Через тиждень Світлана сама подзвонила подрузі… Після інституту Світлана виїхала в інше місто, а Марина вийшла заміж за її батька. На вихідні дочка приїжджала до батька. Вона помітила, що батько змінився в кращу сторону. Марина намагалася не сильно світитися в присутності подруги, майже не говорила з нею. Однак Світлані дуже не вистачало спілкування з Мариною. За деякими рухами Світлана зрозуміла, що Марина вагітна. Ревнощі бушували в серці дівчини. Але час все лікує. Вилікував він і ревнощі в серці Свєти. А коли подруга наро дила сина, Світлана була дуже щаслива. Тепер вона з задоволенням возиться зі своїм братиком. А з Мариною, як і раніше, вони кращі подруги.