Родом я з далекого села. Ми ніколи не жили заможно, але батьки працювали все життя, щоб ми ні в чому не потребували. Мама моя працювала по господарству – в саду і городі, а ще у неї була корова, яка давала нам молоко. Мама або nродавала його, або готувала нам смачні ласощі. Вона настільки втомлювалася, що в нас навіть не було часу поговорити і обговорити моє життя. Бачачи все це, я кожен день мріяла про той день, коли поїду з цього села і зміню своє життя раз і назавжди. І у мене вийшло. Я виїхала в місто вчитися, зустріла там свого майбутнього чоловіка, у нас наро дилися прекрасні діти. Батьків моїх вже немає на цьому світі, але в далекому селі залишилася моя старша сестра Люда.
Вона вийшла заміж за тракториста, і вони переїхали в батьківських будинок. Оскільки ми всією сім’єю живемо за кордоном, то з Людою мені вдавалося спілкуватися тільки телефоном. Сестра постійно говорила, що у них все добре: працюють, виховують трьох дітей. Але одного разу я вирішила приїхати в своє рідне село. Батьківський будинок було не впізнати. За ці роки всі сусіди відремонтували свої будинки, хто побудував новий, а хата наших батьків прогнивала на очах: похилений паркан, підлога скрипить скрізь, з даху капає.
Люда зустріла мене привітно, і ми стали готуватися до вечері. Чоловіка ії не було; він прийшов дуже пізно, щось буркнув мені – і сів за стіл, чекати свою порцію. Поїв, і мовчки пішов спати. Я була вражена побаченим: виявилося, сестра брехала мені всі ці роки. У неї був такий змучений вигляд, що на неї було навіть шкода дивитися. Чоловік її не працював довгі роки, тільки і робив, що випивав з сусідами. Люда все тягнула на своїх печах. Я залишилася у Люды тиждень: доnомагала їй по господарству, а заодно вмовляла кинути чоловіка і вигнати його з дому. В останній день і nосварилися через мої умовляня. Але, повернувшись до чоловіка, а все йому розповіла. І тепер ми разом думаємо, як виправити життя моєї єдиної родички.