Інга зросла в дружній, люблячій сім’ї. Батько з матір’ю зробили все, щоб їх дочка виросла вихованою і розумною. Але і бабуся внесла у виховання онуки свою крихту. Інга вбирала настанови бабусі з домоводства, а також уважно слухала повчання бабусі по життєвим питанням. – В житті, онучка, не існує людей з вадами. У кожного вони є. Але недолік викликає ворожнечу. Ось якщо чоловік піднімає руку на дружину, або, скажімо, не просихає. Недолік? Недолік. Тут одразу ж треба йти від нього. А от скажімо, якщо чоловік голиться раз в тиждень, або їсть прямо з каструлі, та ще й на дивані перед телевізором весь день сидить? Теж недолік. Але через це ж роз лучатися не варто? Можна перетерпіти.
І потихеньку намагатися перевиховати. Вдасться – добре. Ні. І так зійде… Ось з таким, “несуттєвим” недоліком у чоловіка і довелося зіткнутися Інзі. Паша сподобався Інзі відразу. Гарний, стрункий, розумний. І напористий, якщо щось вирішив, то діє рішуче і безповоротно. Вже через два місяці після знайомства повів дівчину в РАГС. Зняли квартиру, разом стежили за чистотою, готували по черзі, обидва працювали, зароблене не тринькали і не тряслися над ним. Великі покуnки попередньо обговорювали удвох. Коротше, жили в любові і злагоді.
А недолік? Був. Куди ж без нього. Паша любив ходити вдома в трусах. Причому не якісь “сімейні”, а в самих що не є вузьких плавках. “Стрінгах” похмуро жар тувала Інга. Причому це у Паші не якась примха, а реальна потреба. Він просто “задихався”, якщо перебував у приміщенні в одязі. У будь-який час року. Сама Інга з горем навпіл звиклася з таким характером чоловіка. Але ось прийшли на її день народження батьки і бабуся, у якому вони були подиві, коли Паша зустрів їх у “стрінгах”, і з щасливою усмішкою сказав: – Доброго вечора, дорогі гості! Новонароджена від вас нікуди не втече! Прошу, проходьте до столу!